19 серпня о 14:30 год. в селі Піщане Зборівського району Тернопільської області відбудеться відкриття меморіальної дошки бійцю АТО Шаваровському Володимиру Йосиповичу на фасаді школи, у якій він навчався.

Володимир Йосипович Шаваровський більше року вірою й правдою служив в АТО, неодноразово смерть дихала йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, але дуже хворий… два тижні… й пішов у вічність, в свої 49 років …

Про Володимира Шаваровського написала його сестра, упорядник і редактор, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України Марія Йосипівна Баліцька з Тернопільщини:

«…Сумна Доля Патріота України Володимира Шаваровського… Мій брат Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць відслужив в АТО, бачив в обличчя смерть, повернувся живий, навідав родичів і 81-річну недієздатну маму на рідній Тернопільщині і… пішов до Бога. Усе своє доросле життя Володя жив на Херсонщині: залишив вдовою дружину Ларису, покинув односельців, однодумців… Але його візит на свою малу батьківщину був знаком, що він хоче бути там, де спочиває у Бозі тато і дідусі з бабусями, де коріння нашого родоводу… Шукаю, і не можу підібрати слова розради для нашої мами, бо немає горя більшого на світі, ніж мить, коли батьки ховають власних дітей…

…Коли Володю везли з Херсона до Тернополя – падав дощ, було прохолодно, щоби зберегти тіло, до якого сивою горличкою припадала-лебеділа перестаріла мати, біль і страждання якої не передати словами, бо нема горя більшого на світі, ніж матері бачити у домовині рідного сина… Всю ніч на дозорі стояв місяць, сумовито мерехтіли зорі, червоно сходило зажурене сонце, і навіть вітер не тривожив крони здивованих дерев – чому пішов з життя такий молодий чоловік, і лише на подвір’ї, коли відкрили труну, щоби Володя востаннє глянув на хату, де виріс, на сад, – закружляв вихор, забігав довкола домовини, немов хотів підняти – повернути до життя великого життєлюба, який ще мав так багато планів і мрій…

… Кажуть, що людині Бог дає те, що вона заслужила своїми справами. Володимир Йосипович Шаваровський своїм патріотизмом й відданістю Україні, добрим ставленням до людей, любов’ю до рідних заслужив, щоби останню ніч земну бути у церкві ріднорго села, де були з ним мама, брат з сім’єю, сестри з сім”ями, дружина… – усі молилися разом із священниками, до ранку читав Псалми дяк, на похорон зійшлися односельці, вчителі і друзі з довколішних сіл, представники влади сільського та районного рівня. Його в останню путь провадили військові та залпами із зброї сповістили світ, що йде на вічний спочинок Герой – боєць – патріот …»