27 серпня о 15.30 год. у приміщенні Палацу кіно відбудеться відкриття меморіальної дошки відомому польському кінорежисеру Єжи Гофману, який є автором документального фільму «Україна: становлення нації».

«Готуючи матеріали для бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля», натрапив на цікавий історичний факт. Дізнався, що на початку Другої світової війни після захоплення нацистами польського міста Краків родина Гоффманів переселилася на наші землі, де володарювали більшовики. Майже рік майбутній знаменитий кінорежисер жив у Тернополі», – розповідає начальник управління культури і мистецтв міської ради Олександр Смик.

Довідково:

Єжи Го́ффман народився в сім’ї лікарів єврейського походження. Предки його матері — рабини — прийшли з Іспанії до Польщі у XVI столітті, рятуючись від інквізиції.
У віці 8 років (1940) був вивезений разом із родиною до Новосибірської області Росії, де вони жили в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родину Гоффманів було амністовано. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи вже був у Варшаві.
У другій половині 1940-х років переселився до Бидгоща.
1955 — закінчив режисерський факультет ВДІК (Москва).
1954 — почав знімати документальні фільми.
1962 — почав знімати художні фільми. Найбільше відомий як екранізатор історичних романів Генрика Сенкевича, режисер мелодрам «Знахар» і «Прокажена».
1968 — час зйомок фільму «Пан Володийовський» збігся із загостренням у Польщі юдофобських настроїв, і на Гоффмана чинився відповідний тиск. Уникнути його режисеру вдалося лише погрозою емігрувати на батьківщину дружини, громадянки СРСР.
1980 — став керівником кінематографічної групи «Зодіак».
1983 — обраний до складу Національної ради Товариства польсько-радянської дружби.
1986–1989 — був членом Всепольского Ґрюнвальдського комітету — організації, яку створила тодішня влада для «пропаганди традицій польської зброї та зміцнення пам’яті про битву під Ґрюнвальдом».
2008 — створив документальний фільм «Україна. Становлення нації».
2011 — у пресі з’явилися повідомлення про переговори, які нібито велися з Єжи Гоффманом щодо екранізації роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон».
Вересень 2011 — вийшов фільм Єжи Гоффмана «Варшавська битва. 1920». Це перший польський історичний фільм, знятий за технологією 3D, один із найдорожчих в історії польського кіно.
Протягом своєї мистецької праці був удостоєний багатьох світових нагород і відзнак. Має почесний титул «Заслуженого діяча національної культури».

Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 року Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно (Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким) виступив із підтримкою українського народу:
“Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємося вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!”

За матеріалами української Вікіпедії.