Вулиця Валова у Тернополі «постала» на зламі XVIII і ХІХ століть, коли на її місці розібрали давній вал, який оточував Тернопіль з 1540-х років. Укріплення розрівняли і засипали, але вони дали назву вулиці.

У вересні 1859 року на Валовій, на місці теперішньої споруди обласної міліції, відкрили «нижчу» реальну школу, що до кінця століття стала «вищою». У 1901 році реальна школа переїхала на сучасну вулицю Коперника. А на Валовій ненадовго запрацювала Українська гімназія. Пізніше в гімназійному будинку розмістили школу імені Словацького. З червня 1941 року за цією ж адресою запрацював краєзнавчий музей. Цю будівлю уже в 1970-х роках визнали аварійною і згодом знесли.

Після боїв 1944 року вціліли більшість будинків Валової: збереглися старовинна бруківка (оновлена 2012 року), подекуди — довоєнні двері, ковані перила і ліпнина на стінах. На стіні будинку № 9 є загадкова абревіатура TSD, яку й досі не вдалося розшифрувати. На фасаді будинку № 4 видніється довоєнна табличка з номером 243 — за адресною книгою 1935–1936 років відповідний номер телефону належав підприємцеві Володимиру Клебудзинському, який виробляв і продавав кахлі.

Вулиця Валова зараз створена пішохідною, це улюблене місце тернопільських художників та митців.
У 2012 році вулицю Валову відремонтували: відреставрували фасади будинків, по-новому вклали старовинну бруківку, замінивши її подекуди сучасною, оновили каналізацію та встановили у бруківці уздвовж вулиці ліхтарі.

За матеріалами української Вікіпедії. Фото з вільних джерел.