Світанок… Він може починатись з вогників далеких вікон, що спалахують одне за одним, з крику чайок на набережній, з гулу моторів чи сирен, з гудків ранкових поїздів, що спішать з ночі в день…

“Це диво – бачити світанок. Який, торкаючись промінням до землі, приносить новий день. У згасаючому світлі міських ліхтарів, у перших звуках наших вулиць. З помахом крил гірського птаха, чи сяйвом останньої ранкової зорі, ніжною прохолодою тихої морської хвилі, чи відблиском бузкового неба у дзеркалі озер. Це будуть гори, чи пустеля, маленьке село, чи мегаполіс, свято купальської ночі, чи просто перший день зими – де б не розпочинався твій новий день, зустрінь його з посмішкою”, –  пише ВСВІТІ.

І над всім цим сходить сонце – велично і спокійно – як щось вічне і прекрасне, що не залежить від цього міста: від його настроїв, якостей, станів, рівнів, цін і характерів – воно вище, над нами.

У Тернополі – світанок особливий, погоджуєтеся?

Фото: Богдан Мазур