У споруди давня і цікава історія. Громадські активісти сподіваються ввести його в експлуатацію як туристичну родзинку місцевості. Про це у Fаcеbook повідомляє історик Руслан Підставка.

Увага до цього млина виникла у зв’язку з тим, що він має прекрасні перспективи стати колоритним, атракційним, туристичним об’єктом майбутньої Збаразької ОТГ. У фондосховищах Державного архіву Тернопільської області зберігається 2 справи, присвячені цьому об’єкту, який, наразі не є пам’яткою культурної спадщини, навіть, місцевого значення.

Одна з цих справ (ф. 4, оп. 2, спр. 39), під назвою «Дело о постройке водяной мельницы в гмине Залужье, Збаражского повета» на 41 листі датується часовим проміжком 28.03.1927 – 28.11.1929 р., хоча витоки млина сягають Йосифінського кадастру 80-х років ХVІІІ ст. Ще 26 листопада 1926 р. Давід Бляуштейн через збаразьку адвокатську контору «Гіршдорфер» звертається до «Високоповажного староства» з проханням про піднесення рівня води на р. Гнізній та будівництва споруд водяного млина. Скоріш за все, це була перебудова дерев’яної споруди уже в камені і цеглі, бо запис цього млина до Воєводських водних книг датований ще 7 травня 1924 р. (думаю, що є ще давніші записи).

Друга справа (ДАТО, ф. 4, оп. 2, од. зб. 135) про побудову уже моторового млина на Залужжі стосується Абрама Бляуштейна (імовірно, сина чи молодшого брата попереднього) і датована 31.08.1933 р. – 09.01.1934 р. Причина спорудження «другого» (нового) млина розкривається у листі до Повітового староства у Збаражі молодшого Бляуштейна (Абрахама) від 28 серпня 1933 р.: «…прошу надіслати комісію для огляду та дозволу на запуск мого моторового млина, оскільки, старий млин у 1932 р. згорів дощенту і я змушений був в поточному році збудувати новий».

До прохання додається кольорові креслення плану та перерізів, опис технічного стану і характеристики. Зокрема, вказано, що це квадратний в плані двоповерховий «будинок розмірами 15.85х15, стіни першого поверху до 0.5 м вимурувані з каменю, а вище – з цегли; дах буде покрито бляхою.

 В попередньому водно-турбіновому млині для безперебійності роботи було встановлено резервний мотор, потужністю 10 КМ (можливо, це кінські сили). В партері в одному з приміщень (3.45х5.15) з виходом на зовні буде розміщено мотор, в більшому приміщенні (8.15х14.15) – трансмісія, елеватори, скриня на муку і т.п., а в третьому (9.95х5.15) – магазин. На І-му поверсі над моторовнею – канцелярія, над магазином – відпочинкова кімната для мельників, а у великому приміщенні – 1 жорновий камінь, 1 голендер, три пари вальців і динамо. На другому поверсі – два циліндри скриня на муку і т.п.». Технічні, протипожежні та санітарні вимоги власником виконані.

Врешті, 8 вересня 1933 р., комісія в складі голови – Ю. Баліна, власника – А. Бляуштейна, керівника гміни Залужжя – Василя Гудими та представників з воєводських профільних управлінь (ними ж складений цікавий авнсовий звіт на суму – 27 злотих, в т.ч. таксі (дорожки) в обидва боки, добові і харчування відряджених) прийшла до висновку, що млин відповідає всім вимогам, а пересторог і заперечень, щодо його будівництва, до Повітового староства подано не було (ні в усній, ні в письмовій формі). 21 грудня 1933 р. комендант Залужанського «постерунку» подав рапорт до староства, що «…Абрам Бляуштейн 15.12.1933 р. частково запустив свій млин на Залужжі, тобто, пустив в рух турбіну, двоє вальців і один камінь», чому були свідки – староста Василь Гудима і його заступник Ян Стоцький. Тобто, можна вважати, що млин був введений в експлуатацію в середині грудня 1933 р.