У неї порепані руки і майже ніколи немає манікюру, а ще найбільш незвична професія. Вона єдина жінка-прибиральниця Микулинецького кладовища. Її сюди направили з центру зайнятості і вона залишилася. Працює тут вже 10 років.

Пані Ольга не лише прибирає цвинтар, а знає майже усіх, хто тут похований. Це її так зване хобі. Розповідає, що не лише вигляд самих пам’ятників приваблює, а й історії, тих, хто тут похований.

Жінка робить нам коротку екскурсію цвинтарем. Каже, Микулинецький цвинтар започаткували майже 200 років тому. Пані Ольга показує його стару частину. Тут багато польських могил. Розповідає, що поляки – часті гості тут. Свого часу зробили й перепис могил.

“Робили два рази перепис. Потім виставили інформацію в інтернет і багато поляків після того приїжджали сюди, масово шукали могили”, – пояснює працівниця СКП “Ритуальна служба” Ольга Звенигородська.

Прямуємо до могили польського священника Антонія Райхенберга. Існує легенда, що він допомагає людям навіть після своєї смерті.

“Він допомагав бідним. Він міг пройти і зняти з себе одежу, останні гроші і віддати бідним. Сюди приходять навіть зцілятися – притуляють руку і голова перестає боліти. Ходить така легенда. Хоча хто вірить, тому справджується”, – каже Ольга Звенигородська.

Ольга Звенигородська дуже любить свою роботу і виконує її на відмінно. Переконана, що покійників не треба боятися, радше живих. А за надгробками можна вивчати історію Тернополя і відомих особистостей, які її творили.

Оксана Смільська, Володимир Сосна, Т1 Новини.