Валерія – “сонячна дитина”, вона народилась із синдромом Дауна. Батьки прийняли рішення соціалізувати доньку. Валерія вчилась у загальноосвітньому дитсадку, зараз вже другокласниця 8 школи. Як інклюзивна освіта допомогла маленькій тернополянці зрозуміти, що вона зовсім не відрізняється від інших. Про це у сюжеті Тернопіль1.

Валерія навчається в інклюзивному класі 8 школи. На рівні з іншими учнями читає, рахує, виконує усі домашні завдання. До школи Валерія ходить з радістю. Їй подобається вчитися, дівчинка активна і любить проводити час в колі друзів. Тим паче, що більшість своїх однокласників Валерія знає ще з дитсадка. Мама дівчинки Марина Овчіннікова каже, вдома дитина не розкривається своїми здібностями так, як вона це робить серед звичайних дітей.

Лєра народилася з синдромом Дауна. Мама каже – це не хвороба, а особливість. Розуміючи, що відхилення при такому діагнозі можуть бути різними, сім’я кинула всі сили, щоб соціалізувати донечку. “Народження Валерії мене змінило. Я це всім кажу, я в неї вчуся, навіть зараз – жити, вона перевернула на 180 градусів моє світобачення”, каже Марина.

Валерія особлива дитина, не лише в домашньому колі, а й у школі. Вчителі відгукуються про неї як про старанну ученицю, водночас активну та ініціативну. “Лєра дуже любить англійську мову і все повторює. Буває, що не хоче писати, інколи вередує, але це дитина і ми до неї ставимося з розумінням звичайно, тому що в неї свої освітні потреби. Вона дуже важко сидить на одному місці, їй потрібна зміна якоїсь діяльності”, розповідає вчителька 2 класу ТЗОШ №8 Ольга Покалюк.

Активність Валерії контролює асистент вчителя Ірина. Вона допомагає класному керівнику під час уроків. Але найперше – це помічник Валерії. Вони разом сидять за партою, Ірина стежить як дівчинка виконує завдання, пояснює важкий матеріал і слідкує за поведінкою учениці. “Наприклад, на уроках Лєрі важко писати, ручку тримати, то я помагаю з тим. З математики в нас взагалі індивідуальна програма. На перерві я просто спостерігаю, а коли Лєра не атк себе поводить – я допомагаю, але я не заважаю. Я стою збоку, наглядаю”, каже асистент вчителя 2 класу ТЗОШ №8 Ірина Дичко.

Ірина каже, для того, щоб працювати асистентом вчителя – треба було пройти чимало курсів і тренінгів. Але на практиці головне – зрозуміти особливу дитину і знайти до неї підхід. Зараз Ірина і Валерія – друзі.

Валерія навчається за спеціально адаптованою програмою. І графік у неї насичений. Щодня після уроків вона йде в корекційний клас – на заняття до логопеда та психолога. Остання додає, розвиток помічають. “Позитивних змін я бачу дуже багато, вона зосередженішою стала, виконавча, уважніша”, каже психолог ТЗОШ №8 Галина Крих.

Мама Валерії каже – помітила, що школа дуже змінила дівчинку. Тут вона отримує не лише знання, а й нових друзів. Така соціалізація допомагає Валерії знайти підхід до людей, і водночас вміти постояти за себе. Тож мама каже – ні на хвилину не шкодувала, що її Лєра вчиться у звичайній школі. Їй це, як і багатьом особливим діткам, під силу.

Юлія Валах, Тарас Троян