Демобілізовані бійці часто залишаються на одинці зі своїми внутрішніми переживаннями та емоційними проблемами. Більшість не визнає того, що потребує кваліфікованої допомоги психологів чи медичних працівників. Підтримка, яку стараються надати рідні, не завжди допомагає або ж навпаки – погіршує стан бійців.

«Ми працюємо з реальними солдатами і реальними життєвими історіями, з людьми, які звертаються в наш центр за психологічною допомогою. Ми всі говоримо про бойові травми і про бойовий стрес і ми розуміємо з чим стикається солдат на війні. Досить часто те, як реагує на солдата суспільство, підранює його не менше, а то і більше. Суспільство виявилося не готовим до того, що повернуться люди. Ні сім’я солдата, ні односельці, ні люди не розуміють, що відбувається з солдатом. Вони ведуть себе так як завжди і намагаються дати ту підтримку, яку дають зазвичай: дати пораду, яка не є підтримкою, бо вони не розуміють того стану, в якому знаходиться солдат; налити 100 грам і не розуміють, що людина, яка знаходилася довгий час у серйозному стресі і перевтомі швидко алкоголізується; допомогти співчуттям і цим загнати солдата у глибоку депресію або не допомагати і вважати, що людина сильна тому, що немає видимих фізичних зранень і не розуміють, що у людини можуть бути невидимі зранення, не тільки психологічні, а абсолютно фізичні», – поділилася психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок на зустріч» Любов Медведь.

Психотерапевт розповідає, що солдати часто підранюються через ознаки пошани, коли приходять до школи або на організовані державні свята. Там вони отримують багато почестей та уваги, аплодисментів, подяк і квітів. Через годину-другу солдати зустрічаються з байдужістю до їх реального фізичного стану.

«Тоталітарне суспільство від соціально орієтованого відрізняється турботою про окремо взяту людину, про її потреби. На жаль, поки що ми боремося з тоталітарною символікою у вигляді пам’ятників і перейменувань вулиць. Нам потрібно поскидати «ленінів» у своїй голові і турбуватися про емоційний і фізичний стан кожного окремого солдата», – пояснила Любов Медведь.

Соломія Кручова